Укр Мова Flashcards
Орфоепічні норми - це
сукупність норм, що регулюють правильну вимову звуків
Державна мова — це:
закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики.
Літературна мова - це :
унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови.
Літературна мова характеризується такими ознаками:
унормованістю, уніфікованістю (стандартністю), наддіалектністю, поліфункціональністю, стилістичною диференціацією (розвиненою системою стилів).
Фахова мова - це
сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері
Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації, - це
мовні норми
Сукупність норм літературної мови, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень — це:
орфоепічні норми
Мовний стиль — це:
сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання
Метою якого стилю є обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку:
публіцистичний
Мовними особливостями офіційно-ділового стилю є
використання канцелярської лексики; гранично точний виклад; широке вживання готових словесних формул.
Документ — це
основний вид ділового мовлення, що фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність;
Документ — це
матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу
За походженням виділяють такі види документів:
службові(офіційні) та особисті
За місцем виникнення виділяють такі види документів:
внутрішні та зовнішні
Повне відображення документа — це:
копія
За призначенням виділяють такі види документів:
організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, щодо особового складу
Документи, що створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності, - це:
особисті
Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на документі як єдиний блок, що є незмінною - це:
штамп
Реквізит — це:
основний елемент документа
Формуляр-зразок документа — це:
єдина модель побудови комплексу документів, яка встановлює сукупність реквізитів, властивих документам цього комплексу, розташованих у встановленій послідовності.
Від першої особи пишуться такі документи:
заява, автобіографія, доповідна записка, наказ.
Документи щодо особового складу — це:
документи, пов’язані з процесом зарахування особі на роботу і її звільнення, визначенням і забезпеченням прав та обов’язків працівника, що регламентуються законодавством України;
Заява — це:
письмове прохання, оформлене за певним взірцем, яке подають на ім’я офіційної особи або до установи чи організації з метою реалізації прав або захисту інтересів.
Особиста заява оформляється:
від руки в одному примірнику.
У складній заяві зазначається:
перелік документів, які додаються до заяви з метою підтвердження правомірності висловленого у ній прохання; гриф обмеженого доступу до документа; відмітка про засвідчення копій.
Характеристика — це:
документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника, оцінено його ділові та моральні якості. її складають на вимогу особи або письмовий запит іншої установи.
За походженням характеристика - це документ:
офіційний
Відомості про особу, якій видається характеристика, викладаються:
у послідовності, що зумовлюється ступенем важливості тієї чи іншої інформації.
У тексті резюме зазначають такі відомості:
контакти, прізвище, ім’я, мета написання документа, досвід роботи, освіта, професійні уміння і навички, особисті відомості, додаткова інформація, вказівка на можливість надання рекомендації.
Автобіографія — це:
документ з незначним рівнем стандартизації, у якому особа повідомляє основні факти своєї біографії, є обов’язковою складовою особової справи працівника.
Інформація про факти, події викладається в автобіографії:
у хронологічній послідовності
У тексті автобіографії зазначаються:
прізвище, Ім’я, по батькові, дата і місце народження, відомості про освіту, відомості про трудову діяльність, відомості про громадську роботу, стислі відомості про склад сім’ї.
За формою автобіографія - це документ:
індивідуальний
Особовий листок з обліку кадрів заповнюється:
особисто кандидатом на посаду/працівником чорнилом або кульковою ручкою, розбірливо, без виправлень.
Особовий листок з обліку кадрів заповнюється:
для участі в певному конкурсі; під час оформлення на роботу.
Трудова книжка — це:
документ установленого зразка, що підтверджує трудову діяльність особи і служить для встановлення загального, безперервного й спеціального стажу.
До трудової книжки заносяться такі відомості:
відомості про працівника(прізвище, ім’я, по батькові, дату народження); відомості про приймання його на роботу, звільнення, переміщення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами та відзнаками України; відомості про відкриття на які видані дипломи тощо.
Наказ щодо особового складу — це:
розпорядчий документ, який видає керівник підприємства, установи. Накази щодо особового складу регламентують призначення, звільнення, відрядження, відпустки, заохочення і стягнення працівників.