Фонетика Flashcards
1.Фонетика
Фонетика (від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови
- Звуки
звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.
3.Скільки звуків і букв в українській мові
Звукова система української мови нараховує 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних, 33 букв
- ЯК ВИНИКАЮТЬ ЗВУКИ?
Звуки мови виникають за допомогою мовного апарату, до якого відносять гортань з голосовими зв’язками, ротову та носову полості, губи, язик, зуби та піднебіння.
За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні.
- Голосні звуки
Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв’язок.
- Приголосні звуки
Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум.
При вимові приголосних звуків голосові зв’язки можуть бути напруженими і вібрувати під тиском повітряного струменя, утворюючи музикальний тон (голос), а можуть бути розслабленими, не замкненими і вільно пропускати видихуване повітря.
Характерні для приголосних шуми виникають переважно у ротовій порожнині при подоланні струменем повітря різноманітних перешкод, утворюваних на його шляху активними і пасивними мовними органами.
Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків називається артикуляцією (від лат. articulo - розчленяю).
- Активні і пасивні мовні органи
Активні мовні органи при творенні звуків здійснюють певні рухи. Це - голосові зв’язки, задня стінка глотки, язичок (піднебінна завіса), язик і губи. Активні мовні органи відіграють головну роль у процесі звукоутворення.
Пасивні мовні органи - це нерухомі мовні органи, до яких наближаються активні чи навіть змикаються з ними, спричинюючи виникнення шумів. До них належать тверде піднебіння, зуби, альвеоли (горбочки коло зубів). Пасивні мовні органи при звукотворенні виконують допоміжну роль.
- ГОЛОСНІ ЗВУКИ
голосні
[і], [и], [е], [у], [о], [а]
- Голосні переднього і заднього ряду
За місцем творення (мається на увазі рух язика у горизонтальній площині ротової порожнини) голосні звуки поділяються на голосні переднього ряду і голосні заднього ряду:
голосні переднього ряду
[е], [и], [і]
голосні заднього ряду
[а], [о], [у
- Голосні низького, середнього і високого підняття
В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у вертикальній площині, розрізняють голосні низького, середнього і високогопідняття:
голосні низького підняття [а]
голосні середнього підняття [е], [о]
голосні високого підняття [і], [и], [у]
- Огублені і неогублені голосні
За участю губ голосні поділяються на огублені(лабіалізовані) і неогублені (нелабіалізовані):
огублені голосні [о], [у]
неогублені голосні [і], [и], [е], [а]
- Наголошені і ненаголошені голосні
Залежно від місця наголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними і ненаголошеними:
наголошений [і]
місто
ненаголошений [і]
містечко
- ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ
приголосні [б], [п], [д], [д’ ], [т], [т’ ], [ґ ], [к], [ф], [ж], [з], [з’ ], [ш], [с], [с’ ], [г], [х], [дж], [дз], [дз’ ], [ч], [ц], [ц’ ], [в], [й], [м], [н], [н’ ], [л], [л’ ], [р], [р’ ]
- Сонорні і шумні приголосні
Сонорні приголосні
Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев’ять:
сонорні приголосні
[в], [й], [м], [н], [н’ ], [л], [л’ ], [р], [р’ ]
Шумні приголосні
Шумні приголосні, в залежності від того, у якому стані перебувають голосові зв’язки в момент творення, поділяються на дзвінкі і глухі.
Дзвінкі і глухі приголосні
Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки.
При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.
шумні приголосні
дзвінкі приголосні [б], [д], [д’ ], [ґ ], [ж], [з], [з’ ], [г], [дж], [дз], [дз’ ]
глухі приголосні [п], [т], [т’ ], [к], [ш], [с], [с’ ], [х], [ч], [ц], [ц’ ]
- Акустичні пари
Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий звук - глухий):
акустичні пари
[б]-[п], [д]-[т], [д’ ]-[т’ ], [ґ ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с],
[з’ ]-[с’ ], [г]-[х], [дж]-[ч], [дз]-[ц], [дз’ ]-[ц’ ].
Глухий звук ф в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не має.
Дзвінкі приголосні у кінці слова та в кінці складу вимовляються дзвінко.
Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих.
- Губні, язикові та глоткові приголосні
За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, язикові та глоткові:
губні приголосні
[б], [п], [в], [м], [ф]
язикові приголосні
[д], [д’ ], [т], [т’ ], [з], [з’ ], [с], [с’ ], [дж], [дж], [ц], [ц’ ], [р], [р’ ], [л], [л’ ], [н], [н’ ], [ж], [ч], [ш], [дж], [й]
глоткова приголосна
[г]
- Тверді і м’які приголосні
За ознакою твердості чи м’якості приголосні розмежовуються на тверді і м’які:
тверді приголосні
[б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р]
м’які приголосні
[д’ ], [т’ ], [з’ ], [с’ ], [дз’ ], [ц’ ], [й], [л’ ],
[н’ ], [р ]
Окремі приголосні за ознакою “м’якість- твердість” утворюють пари:
тверді- м’які приголосні
[д]-[д’ ], [т]-[т’ ], [з]-[з’ ], [с]-[с’ ], [дз]-[дз’ ],
[ц]-[ц’ ], [н]-[н’ ], [л]-[л’ ], [р]-[р’ ]
18.Свистячі, шиплячі та носові приголосні
Враховуючи слухове сприйняття, пригололосні діляться також на свистячі і шиплячі.
Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина.
свистячі приголосні [з], [з’ ], [с], [с’ ], [ц], [ц’ ], [дз] [дз’ ]
шиплячі приголосні [ж], [дж], [ч], [ш]
носові приголосні [м], [н], [н’ ]
- Звук [ґ]
Окремо треба сказати про звук [ґ ], що третім виданням Українського правопису було повернуто в українську абетку.
Звук [ґ] вживається у словах: ґанок, ґоґель- моґель, ґудзик, ґрунт, ґречний, ґрати (іменник), ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґранчак та ін.
Звуки [ґ] та [г] легко розрізняються на слух:
[г] - гортанний щілинний, глухіший;
[ґ] - задньоязиковий проривний, дзвінкіший.
Різницю в роботі мовних органів при вимові цих звуків можна відчути на дотик, прикладаючи пальці до гортані.
- Які букви в українській мові можуть позначати або завжди позначають два звуки?
Два звуки можуть позначати літери я, ю, є, ї, щ.
- Назвіть основні правила запису фонетичних транскрипцій.
- У фонетичному записi слово, що транскрибується, беруть у квадратнi дужки.
- Усi слова пишуться з маленької лiтери.
- Ставиться наголос, якщо слова має кiлька складiв.
- Не вживаються лiтери щ, я, ю, є, ї, ь та апостроф.
- Подовженi приголоснi позначаються двокрапкою.
- М’якiсть позначається знаком ′ пiсля м’якого приголосного.
- Пом’якшенiсть позначається комою вгорi пiсля звука.
- Ненаголошенi [е], [и] у фонетичнiй транскрипцiї позначаються [еи], [ие].
- Ненаголошений [о] перед складом з наголошеним [i] або [у] позначається [оу].
- Що таке уподібнення приголосних за дзвінкістю?
В українській мові глухі приголосні перед дзвінкими одзвінчуються.
- У яких випадках У-В не чергуються?
У-В не чергуються:
- У словах, де вiд змiни звука змiнюється значення слова: вдача – удача.
- У словах iншомовного походження та у власних назвах
