СПЕЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Question 1

Лінгвістичні основи логопсихології за К. Бюлером

Answer 1

Відомий дитячий психолог і лінгвіст К. Бюлер у 1924 р. ввів у науковий обіг уявлення про три функції мовлення,що склали надалі основу концепції мовленнєвої комунікації:

• вираження душевних рухів (символ через свою співвіднесеність з предметами та положеннями речей);
• впливу на чужі душевні рухи(симптом через свою залежність від відправника);
• «репрезентації» (це сигнал через свою апеляцію до слухача, чиєю зовнішньою поведінкою чи внутрішньою. ним станом він керує»).

Question 2

Лінгвістичні основи логопсихології за О. Потебня

Answer 2

У своїй книзі «Думка і мова», розглядаючи проблеми взаємовідносини мови та мислення, мови та нації, походження мови, він писав: «Зближення мови знання з психологією, при якому стала можлива думка шукати вирішення питань про мову в психології і, навпаки, очікувати від досліджень мови нових відкриттів у галузі психології, збуджуючи нові надії, водночас свідчить, що кожна з цих наук порізно вже досягла значного розвитку.

Перш ніж мовознавство стало потребувати допомоги психології, воно мало виробити думку, що і мова має свою історію і що вивчення його має бути порівнянням його справжнього з минулим ».

Question 3

Лінгвістичні основи логопсихології за Сеченовим

Answer 3

Вивченням становлення мовлення займався І.М.Сєченов, який звернув увагу на те, що у дитини ми можемо безпосередньо спостерігати народження мовлення і думки, що спирається на мовлення.

І. М. Сєченов стоїть і біля витоків ідеї про значення проговорення в процесі мислення: «Коли дитина думає, вона неодмінно в той же час говорить. У дітей років п’яти думка виражається словами або розмовою пошепки, або принаймні рухами язика та губ. Це надзвичайно часто (а може, і завжди, тільки в різних ступенях) трапляється і з дорослими людьми. Я, принаймні, знаю по собі, що моя думка дуже часто супроводжується при закритому і нерухомому роті німою розмовою. рухами м’язів язика у порожнині рота. У всіх випадках, коли хочу фіксувати якусь думку переважно перед іншими, то неодмінно вищептую її»

Question 4

Предмет спеціальної психології.

Answer 4

закономірності розвитку і проявів психіки різних груп дітей з порушеннями в розвитку.

Question 5

задачі спеціальної психології

Answer 5

1) розкриття закономірностей розвитку й проявів психіки, які є загальними для дітей, що мають нормотиповий рівень розвитку і дітей з порушенням розвитку;
2) дослідження закономірностей розвитку і проявів психіки, які є специфічними для дітей з порушенням розвитку;
3) вивчення порушень в розвитку і формуванні конкретних форм психічної діяльності і психічних процесів у різних груп дітей, котрі мають особливості розвитку.
4) виявлення шляхів, засобів і способів компенсації порушень в розвитку у дітей.

Question 6

Взаємозв’язок спеціальної психології з іншими галузями психології та науками.

Answer 6

Нерозривно взаємообумовлені зв’язок спеціальної психології та педагогіки і її розділу - спеціальний педагогіки. Взаємозв’язок цих наук виражається в тому, що одне із завдань спеціальної психології - розробка психологічного обгрунтування питань і виховання дітей з порушенням розвитку на основі знань про специфіку їх розвитку, обгрунтування структури спеціальних дошкільних і шкільних установ, визначення напрямку освіти та трудової підготовки, обгрунтування застосування технічних засобів навчання таких дітей.

Не менш тісними є зв’язки спеціальної психології з медициною. Вони диктуються тим, що ці науки мають загальний об’єкт вивчення: дитина з вродженими і набутими порушеннями психічного розвитку, але відрізняються по предмету вивчення. Найбільш тісно спеціальна психологія пов’язана з розділами неврології, психіатрії та фізіології. Інтеграція спец. психологіі, неврології та фізіології дає можливість для якісно нової оцінки стану психічного розвитку дітей з порушеннями.

Question 7

Характеристика особистості дитини з порушеннями опорно-рухового апарату.

Answer 7

Підвищена емоційна лабільність поєднується з інертністю емоційних реакцій.

Підвищена емоційна збудливість може поєднуватися з радісним, піднесеним, благодушним настроєм (ейфорія), зі зниженням критики. Нерідко ця збудливість супроводжується страхами, особливо характерний страх висоти.

Також підвищена емоційна збудливість може поєднуватися з порушеннями поведінки у вигляді рухової розторможеності, афективних вибухів, іноді з агресивними проявами, з реакціями протесту по відношенню до дорослих.

Всі ці прояви посилюються при втомленості, в новій для дитини обстановці і можуть бути однією з причин шкільної та соціальної дезадаптації.

При надмірному фізичному та інтелектуальному навантаженні, помилках виховання ці реакції закріплюються і виникає загроза формування патологічного характеру.

Специфічні порушення діяльності та спілкування при дитячому церебральному паралічі можуть сприяти своєрідному формування особистості.

Найбільш часто спостерігається диспропорційний варіант розвитку особистості. Це проявляється в тому, що достатній інтелектуальний розвиток поєднується з відсутністю впевненості в собі, самостійності, підвищеною сугестивністю.

Особистісна незрілість проявляється в егоцентризмі, наївності суджень, слабкою орієнтованістю в побутових і практичних питаннях життя. Причому з віком ця дисоціація зазвичай збільшується.

У дитини легко формуються утриманські установки, нездатність і небажання до самостійної практичної діяльності; так, дитина навіть з збереженням ручної діяльності довго не освоює навички самообслуговування.

При вихованні дитини з порушеннями опорно-рухового апарату важливе значення має розвиток її емоційно-вольової сфери, попередження невротичних та неврозоподібних розладів, особливо страхів, підвищеної збудливості в поєднанні з невпевненістю у своїх силах.

У дитини з церебральним паралічем часто відзначається своєрідний розвиток за типом психічного інфантилізму. Для попередження психічного інфантилізму важливо розвивати у дитини волю і впевненість у своїх силах.

Question 8

Суб’єктом вивчення логопедії

Answer 8

особа із порушеннями мовлення

Question 9

об’єктом вивчення логопедії є

Answer 9

стан мовленнєвої діяльності осіб порушенням мовлення

Question 10

Завдання логопсихології

Answer 10

• вивчення закономірностей та особливостей психічного розвитку осіб з порушеннями мовлення різного ступеня тяжкості й різної етіології;
• дослідження специфіки особистісного і соціального розвитку дітей з мовленнєвою патологією;
• вивчення впливу мовленнєвих розладів на психічний розвиток дитини;
• поглиблене дослідження механізмів порушень психічного розвитку в дітей з порушеннями мовленнєвої діяльності;
• розробка психолого-педагогічних технологій ранньої профілактики, діагностики, виявлення й усунення порушень психічного розвитку в дітей з вадами мовлення;
• виявлення шляхів і механізмів компенсації та корекції вторинних відхилень;
• створення адекватних і ефективних корекцій-них програм психологічної роботи з дітьми, що мають порушення мовлення;
• визначення перспектив розвитку дітей з порушеннями мовлення й ефективних засобів їх навчання і виховання;
• аналіз досягнень у теорії та практиці вітчизняної та зарубіжної логопсихології.

Question 11

2 групи методів дослідження логопсихології

Answer 11

а) загальнонаукові: експеримент, спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, опитування, самоспостереження

б) власне психологічні: організаційні; емпіричні; методи обробки даних; інтерпретаційні методи

Question 12

Логопсихологія спирається на загально-психологічну теорію, яку розробили (4)

Answer 12

Леонтьєв,
Рубінштейн,
Гальперін,
Лурія

Question 13

концепція психічного розвитку була розроблена (4)

Answer 13

Виготського,
Бльконіна,
Божович,
Давидова

Question 14

Характеристика особистості дитини при порушенні слуху

Answer 14

Відставання у оволодінні мовленням призводить до обмеженості соціальних контактів дітей із порушенням слуху, появі фрустрації, обмежень соціальних взаємодій. Діти з порушеннями слуху менш соціально зрілі (адаптовані в суспільстві), ніж їхні однолітки. Такі діти в більшості випадків замкнуті, болісно реагують на випадки виявлення їх порушення. Спостерігається значні труднощі розуміння емоцій інших людей, їх відтінків, вищих соціальних почуттів, утруднене розуміння причинної зумовленості емоційних станів. Своєрідності взаємин зі звичайними дітьми можуть призвести до формування деяких негативних рис особистості, таких як агресивність, замкнутість.

Question 15

Характеристика особистості дитини при порушенні зору

Answer 15

Такі діти часто намагаються “приховати” або заперечувати своє порушення, якщо про нього дізнаються оточення. Вони почуваються скуто, неприродно та дискомфортно. Соромляться звертатися за допомогою. Бувають вразливі та чутливі до критики. При глибоких порушеннях зору можуть бути нав’язливі рухи. Діти натискають на очі, щоб отримати відчуття світла, розгойдуються, видають стереотипні звуки.

Question 16

класифікація 4 форм психічного недорозвитку за Д. М. Ісаєвою

Answer 16

1. Астенічна форма характеризується неглибоким порушенням інтелекту. У структурі інтелектуального дефекту в дітей спостерігається порушення шкільних навичок, які діагностуються, як правило, на початку шкільного навчання. У ранньому дитинстві й у дошкільні роки батьки таких дітей не помічали відставання в їхньому розумовому розвитку.
2. Атонічна форма. Поряд з інтелектуальною недостатністю різного ступеня глибини в дітей із цією формою психічного недорозвинення спостерігається аспонтанність, бідність, невиразність емоцій. Це проявляється в зниженій потреби в емоційних контактах і міжособистісних комунікаціях.
3. При дисфоричній формі психічного недорозвинення в дітей на тлі розумової відсталості спостерігається виражена афективна напруженість.
4. Стенічна форма психічного недорозвинення характеризується нерівномірним розвитком інтелектуальних, мнемічних і емоційно-вольових процесів. У хворих яскравіше виражені й стійкі спонукання й потяги, що сприяє формуванню в них завзятості в подоланні виникаючих перешкод.

Question 17

Онтогенез це

Answer 17

розвиток спадкової основи організму у конкретних умовах зовнішнього середовища. Кожен організм проходить послідовні періоди розвитку. Розрізняють два основні періоди: зародковий (пренатальний) і післязародковий (постнатальний). Обсяг генетичної інформації, закладеної в яйцеклітині, визначає подальший надзвичайно складний процес розвитку. Разом із тим, увесь процес ембріонального розвитку є результатом взаємодії факторів впливу: генетичних, або ендогенних (внутрішніх), та екзогенних (зовнішніх). Кожний етап онтогенезу супроводжується переходом від одного якісного стану організму до іншого, більш високого, але попередній етап не знищується, а інтегрується в нове ціле. В результаті поступово формується ієрархічна структура психічних функцій від найпростіших до найвищих.

Question 18

дизонтогенез це

Answer 18

порушення індивідуального розвитку організму переважно на ранніх етапах розвитку.

Question 19

класифікація видів психічного дизонтогенезу була запропонована (1)

Answer 19

Лебединським

Question 20

запізнювання або припинення всіх сторін психічного розвитку або переважно окремих компонентів це

Answer 20

ретардація (затриманий розвиток)

Question 21

категорія дизонтогенезу пов’язана з морфофункціональною віковою незрілістю центральної нервової системи і взаємодією незрілих структур і функцій головного мозку з несприятливими чинниками зовнішнього середовища

Answer 21

дисфункція дозрівання

Question 22

ізольоване пошкодження будь-якої системи аналізатора або структур головного мозку це

Answer 22

пошкоджений розвиток

Question 23

диспропорційний психічний розвиток при вираженому випередженні темпу і термінів розвитку одних функцій та запізнюванні або вираженому відставанні інших це

Answer 23

асинхронія (спотворений розвиток)

Question 24

три основних види мотивів спілкування дошкільників з однолітками

Answer 24

діловий мотив, під впливом якого дошкільник спонукає однолітка до спілкування в якості партнера по практичному взаємодії, у обох виникають позитивні емоційні стани від самого процесу спільної діяльності;

особистісний мотив, який проявляється у феномені “невидимого дзеркала”, тобто дошкільник бачить в діях однолітка ставлення до самого себе і майже не помічає в ньому все інше;

пізнавальний мотив, під впливом якого здійснюється спілкування з однолітком як з рівним дитині партнером, що можна використовувати для розвитку пізнання і самопізнання.

Question 25

Додаткові засоби спілкування (4)

Answer 25

жести, образотворча діяльність, дактильну мова та мова жестів.

Question 26

Історичні аспекти становлення логопсихології

Answer 26

•Допарадигмальний включає:

• період неокласичної науки (середина ХІХ ст. – початок 90-х ХХ ст.) - М.Богданов-Березовський, К.Гольдштейн, А.Кусмауль, Ф.Лотмар, П.Марі, А.Пік, Г.Трошин, Х.Хед
• період постнеокласичної науки (ХІХ с. – перша половина ХХ ст.) - Р.Лєвіна, О.Лурія, О.Мастюкова, Є.Соботович, І.Власенко, І.Лубовський, В.Селіверстов, Л.Шипіцина

•Парадигмальний включає:

• етап становлення логопсихології як самостійної галузі (з початку ХХІ ст. ) - Т.Волковська, С.Лауткіна, В.Калягін, С.Конопляста, Т.Овчиннікова, Т.Сак, В.Селіверстов

Question 27

Чинники виникнення логопсихології як окремої психологічної галузі

Answer 27

• Базовою моделлю при розробці сучасної концепції логопсихології може служити логопсихотерапевтичний напрямок в системі реабілітації осіб із заїканням, яке має свої наукові традиції і розвивається з 60-х років ХХ століття (витоки даного направлення знаходяться в роботах К.М.Дубровского і Ю.Б.Некрасової.
• Не менш важливою складовою фундаменту логопсихології є концепція психічного розвитку Л.С. Виготського, Д.Б. Бльконіна, Л.І. Божович, В.В. Давидова та ін.
• Теоретичні джерела логопсихології також ґрунтуються на дослідженнях Л.С. Виготського, в яких розкривається складна структура розвитку дитини, згідно з якою: “… дефект будь-якого аналізатора або інтелектуальний дефект не зумовлює ізольованого виключення якоїсь однієї функції, а призводить до низки відхилень…”.

Question 28

Сутність потреби у спілкуванні

Answer 28

Спілкування — процес взаємодії між двома чи кількома особами, що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емоційно-оцінного характеру.
Мовлення дошкільника – відхилення в розвитку негативно позначаються на оволодінні знаннями, вмінні висловлювати власну думку, сприйманні мовлення інших, формуванні особистості дитини. Чисте, правильне мовлення – одна з важливих умов нормального психічного розвитку дитини та її успішної соціалізації.

Завдяки йому малюк пізнає світ, виражає власні бажання, думки, вимоги, налагоджує контакти з навколишніми людьми.
У спілкуванні реалізується потреба однієї людини в іншій. Через нього люди організовують різні види теоретичної та практичної діяльності, обмінюються інформацією, досягають взаєморозуміння, взаємно впливають одне на одного, формують свій світогляд. У спілкуванні вони розвиваються фізично і духовно, формуються як суспільні суб’єкти.

Question 29

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським:

Загальний стійкий недорозвиток

Answer 29

Найбільш типовим є ранній час ушкодження, коли має місце виражена незрілість мозкових систем, у першу чергу – найбільш складних, з тривалим періодом розвитку.
Типовий приклад – олігофренія. Недорозвиток мозкових систем носить первинний і тотальний характер. Вторинні порушення формуються “згори вниз” (ведуча координата) і частково “знизу вгору”.
Психічні процеси інертні, фіксуються на примітивних асоціативних зв’язках. В асинхронії переважає ретардація. Вищі психічні функції уражені сильніше базальних. Розвиток інтелекту, звичайно, страждає сильніше, ніж мовлення, мовлення – сильніше, ніж сприйняття, пам’ять, моторика, елементарні емоції.

Question 30

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським:

Затриманий розвиток

Answer 30

Характерно уповільнення темпу формування пізнавальної та емоційної сфер з їх тимчасовою фіксацією на більш ранніх вікових етапах.
Первинний дефект частіше порушує розвиток окремих базальних ланок психічних процесів, вищі рівні страждають вторинно (ведуча координата – “знизу вгору”). Виявляється недостатність окремих кірково-підкіркових функцій при більшому збереженні вищих регуляторних систем.
Спостерігається мозаїчність ушкодження: поруч з дефіцитарними функціями наявні збережені. Інертна фіксація більш елементарних зв’язків, переважно в базальних ланках, тимчасово затримується інволюція більш ранніх форм.
Прогноз динаміки розвитку та корекції кращий, ніж при олігофренії.

Question 31

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським:

Ушкоджений розвиток

Answer 31

Спостерігається в тих випадках, коли патогенний вплив на мозок відбувся після 2-3 років, коли більша частина мозкових систем вже сформована.
Характерна модель – органічна деменція. Ушкодження приводить до ізоляції окремих систем, розпаду складних ієрархічних зв’язків, нерідко з грубим регресом інтелекту та поведінки.
При локальному пошкодженні мозку виявляється «мозаїчність» порушень пізнавальної діяльності і затримка темпу розвитку. При дифузному ураженні спостерігаються зниження темпу психічної діяльності, коливання психічного тонусу та працездатності, істотні порушення регуляції. В тяжких випадках відбувається розпад вже сформованих вищих психічних функцій у сполученні з грубим недорозвитком ще не сформованих. В більш легких – зниження темпів формування ВПФ.
Компонент ушкодження присутній при майже всіх видах аномального розвитку, він може бути ускладнюючим фактором (при ускладненій олігофренії) або пусковим механізмом (при затримці темпа розвитку).

Question 32

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським:

Дефіцитарний розвиток

Answer 32

Пов’язаний з тяжкими порушеннями (грубим недорозвитком або ушкодженням) окремих аналізаторних систем (зору, слуху), мовлення, опорно-рухового апарату, а також рядом інвалідизуючих хронічних соматичних захворювань.
Первинний дефект аналізатора або певної соматичної системи веде до недорозвитку найближчих функцій і затримки розвитку більш віддалених. Гальмується психічний розвиток в цілому. Ведуча координата – “знизу вгору”. Асинхронія проявляється в різному ступені недорозвитку одних систем при збереженості інших. Спостерігаються явища ізоляції (наприклад, порушення координації між мовленням та практичною діяльністю при вадах зору).
Прогноз психічного розвитку обумовлений глибиной ураження функції, первинною потенційною збереженістю інтелектуальної сфери, інших сенсорних і регуляторних систем. При дефіцитарному розвитку найбільш яскраво проявляються компенсаторні можливості організму. При недостатній корекційній роботі спостерігаються явища депривації, яка порушує розвиток пізнавальної сфери та особистості.

Question 33

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським:

Перекручений розвиток

Answer 33

Спостерігаються складні сполучення загального недорозвитку, затриманого, ушкодженого та прискореного розвитку окремих психічних функцій, що приводять до виникнення низки якісно нових патологічних утворень.
Перекручений розвиток частіше властивий деяким процесуальним спадковим захворюванням. Характерна модель – ранній дитячий аутизм.
Найбільш вираженою є асинхронія. В процесі формування психічних функцій спостерігається змінена ієрархія в послідовності розвитку окремих систем, значною мірою протилежна нормальному онтогенезу.

Question 34

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським:

Дисгармонійний розвиток

Answer 34

За структурою подібний до перекрученого розвитку – наявне сполучення ретардації одних систем і парціальної акселерації інших, порушення ієрархії в послідовності розвитку психічних функцій.
Пов’язаний з природженою або рано набутою стійкою диспропорційністю психіки переважно в емоційно-вольовій сфері.
Модель – психопатії, в першу чергу конституційні, а також патологічне (патохарактерологічне) формування особистості.
Відсутні грубі психопатологічні розлади, прогресування порушень розвитку. Дизонтогенез обмежений переважно особистісною сферою. Ступінь вираженості психопатії і навіть її формування значною мірою залежать від умов виховання та оточення дитини. Труднощі соціального пристосування сприяють формуванню компенсаторних і псевдокомпенсаторних утворень.
При одному захворюванні можуть співіснувати різні варіанти дизонтогенезу (наприклад, при ранній дитячій шизофренії можуть бути як затриманий і перекручений розвиток, так і більш груба форма – недорозвиток або пошкоджений розвиток).

Question 35

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським:

Загальний стійкий недорозвиток

Answer 35

Найбільш типовим є ранній час ушкодження, коли має місце виражена незрілість мозкових систем, у першу чергу – найбільш складних, з тривалим періодом розвитку.
Типовий приклад – олігофренія. Недорозвиток мозкових систем носить первинний і тотальний характер. Вторинні порушення формуються “згори вниз” (ведуча координата) і частково “знизу вгору”.
Психічні процеси інертні, фіксуються на примітивних асоціативних зв’язках. В асинхронії переважає ретардація. Вищі психічні функції уражені сильніше базальних. Розвиток інтелекту, звичайно, страждає сильніше, ніж мовлення, мовлення – сильніше, ніж сприйняття, пам’ять, моторика, елементарні емоції.

Question 36

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським :Затриманий розвиток

Answer 36

Характерно уповільнення темпу формування пізнавальної та емоційної сфер з їх тимчасовою фіксацією на більш ранніх вікових етапах.
Первинний дефект частіше порушує розвиток окремих базальних ланок психічних процесів, вищі рівні страждають вторинно (ведуча координата – “знизу вгору”). Виявляється недостатність окремих кірково-підкіркових функцій при більшому збереженні вищих регуляторних систем.
Спостерігається мозаїчність ушкодження: поруч з дефіцитарними функціями наявні збережені. Інертна фіксація більш елементарних зв’язків, переважно в базальних ланках, тимчасово затримується інволюція більш ранніх форм.
Прогноз динаміки розвитку та корекції кращий, ніж при олігофренії.

Question 37

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським: Ушкоджений розвиток

Answer 37

Спостерігається в тих випадках, коли патогенний вплив на мозок відбувся після 2-3 років, коли більша частина мозкових систем вже сформована.
Характерна модель – органічна деменція. Ушкодження приводить до ізоляції окремих систем, розпаду складних ієрархічних зв’язків, нерідко з грубим регресом інтелекту та поведінки.
При локальному пошкодженні мозку виявляється «мозаїчність» порушень пізнавальної діяльності і затримка темпу розвитку. При дифузному ураженні спостерігаються зниження темпу психічної діяльності, коливання психічного тонусу та працездатності, істотні порушення регуляції. В тяжких випадках відбувається розпад вже сформованих вищих психічних функцій у сполученні з грубим недорозвитком ще не сформованих. В більш легких – зниження темпів формування ВПФ.
Компонент ушкодження присутній при майже всіх видах аномального розвитку, він може бути ускладнюючим фактором (при ускладненій олігофренії) або пусковим механізмом (при затримці темпа розвитку).

Question 38

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським: Дефіцитарний розвиток

Answer 38

Пов’язаний з тяжкими порушеннями (грубим недорозвитком або ушкодженням) окремих аналізаторних систем (зору, слуху), мовлення, опорно-рухового апарату, а також рядом інвалідизуючих хронічних соматичних захворювань.
Первинний дефект аналізатора або певної соматичної системи веде до недорозвитку найближчих функцій і затримки розвитку більш віддалених. Гальмується психічний розвиток в цілому. Ведуча координата – “знизу вгору”. Асинхронія проявляється в різному ступені недорозвитку одних систем при збереженості інших. Спостерігаються явища ізоляції (наприклад, порушення координації між мовленням та практичною діяльністю при вадах зору).
Прогноз психічного розвитку обумовлений глибиной ураження функції, первинною потенційною збереженістю інтелектуальної сфери, інших сенсорних і регуляторних систем. При дефіцитарному розвитку найбільш яскраво проявляються компенсаторні можливості організму. При недостатній корекційній роботі спостерігаються явища депривації, яка порушує розвиток пізнавальної сфери та особистості.

Question 39

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським: Перекручений розвиток

Answer 39

Спостерігаються складні сполучення загального недорозвитку, затриманого, ушкодженого та прискореного розвитку окремих психічних функцій, що приводять до виникнення низки якісно нових патологічних утворень.
Перекручений розвиток частіше властивий деяким процесуальним спадковим захворюванням. Характерна модель – ранній дитячий аутизм.
Найбільш вираженою є асинхронія. В процесі формування психічних функцій спостерігається змінена ієрархія в послідовності розвитку окремих систем, значною мірою протилежна нормальному онтогенезу.

Question 40

Характеристика видів дизонтогенезу за В.В.Лебединським: Дисгармонійний розвиток

Answer 40

За структурою подібний до перекрученого розвитку – наявне сполучення ретардації одних систем і парціальної акселерації інших, порушення ієрархії в послідовності розвитку психічних функцій.
Пов’язаний з природженою або рано набутою стійкою диспропорційністю психіки переважно в емоційно-вольовій сфері.
Модель – психопатії, в першу чергу конституційні, а також патологічне (патохарактерологічне) формування особистості.
Відсутні грубі психопатологічні розлади, прогресування порушень розвитку. Дизонтогенез обмежений переважно особистісною сферою. Ступінь вираженості психопатії і навіть її формування значною мірою залежать від умов виховання та оточення дитини. Труднощі соціального пристосування сприяють формуванню компенсаторних і псевдокомпенсаторних утворень.
При одному захворюванні можуть співіснувати різні варіанти дизонтогенезу (наприклад, при ранній дитячій шизофренії можуть бути як затриманий і перекручений розвиток, так і більш груба форма – недорозвиток або пошкоджений розвиток).

Question 41

4 стадії розвитку потреби дитини у спілкуванні (за М. І. Лісіною):

Answer 41

1) потреба в увазі та доброзичливості дорослого (перше півріччя життя);
2) у співробітництві (ранній дошкільний вік);
3) у зацікавленості дорослого запитами дитини (молодший та середній дошкільний вік);
4) у взаєморозумінні та співпереживанні (старший дошкільний вік).

Question 42

5 етапів становлення спеціальної психології:

Answer 42

звичайна свідомість, релігійна свідомість, художня свідомість, наукова свідомість (клінічна та педагогічні практики) та спеціальна практика.

Question 43

Історія становлення спеціальної психології

Answer 43

Загальні тези:

• Починається зі звичайної свідомості серед багатьох людей, уявлення та ставлення яких було неоднозначним до людей з інвалідністю – від співчуття та прагнення допомогти до відвертої ворожості та переслідувань;
• іншою формою суспільної свідомості, що виникла - свідомість релігійна. Найчастіше психічні розлади та порушення розглядалися як покарання за якісь гріхи або як прямий вияв демонічного впливу; згодом про осіб зі інвалідністю ставлення змінилося в інший бік, - більш позитивний;
• ставлення до таких людей простежувалося у роботах різних митців;
• пізніше на інвалідність та психічні розлади почали дивитися через наукову призму;
• перші наукові уявлення почали формуватися у процесі систематичного навчання дітей і виховання дітей із порушеннями;
• подібна система стала складатися в Європі у XVIII столітті під впливом гуманістичних та просвітницьких ідей;
• формуванню спеціальної психології як самостійної дисципліни багато в чому сприяло розвиток експериментальної психології у другій половині ХІХ століття;
• першими практичними сферами, у яких намагалися використати психологічне знання, були клініка та школа;
• важливим фактором у становленні спеціальної психології виступили успіхи клінічної медицини – офтальмології, отоларингології та робила перші кроки дитячої психіатрії;
• початок систематичних досліджень у галузі спеціальної психології в Радянському Союзі, як і в країнах Західної Європи та США, був пов’язаний з прийняттям законів про загальну освіту та з початком створення державних систем спеціальної освіти, ядро яких склали школи для незрячих, нечуючих та дітей з інтелектуальними порушенннями;
• з початку XX століття у спеціальній психології спостерігається активна внутрішня диференціація. Спочатку, відповідно до системи навчання і виховання; починають складатися такі її галузі, як сурдопсихологія, тифлопсихологія та олігофренопсихологія;
• бурхливий розвиток спеціальної психології на початку ХХ століття було призупинено до середини 20-х років у зв’язку зі складною політико-економічною ситуацією, що склалася внаслідок революції, громадянської війни, масового голоду та розрухи;
• поступово до кінця 20-х років науково-дослідні роботи в Радянському Союзі починають відновлюватися, хоча вже не досягають колишнього рівня через гостру нестачу професійних наукових наук. кадрів;
• Л.С. Виготський надав спеціальної психології характеру сформованої науки з власним предметом, методами, завданнями та системою пояснювальних принципів; було сформульовано найважливіші становища спеціальної психології;
• активізація спеціальної психології відзначалася в період Великої Вітчизняної війни та після її закінчення;
• друга половина 50-х років ознаменувалася відродженням психологічної науки у СРСР;
• у міру розвитку практики навчання та виховання дітей з порушеннями стало зрозуміло, що чим раніше починається корекційний вплив, тим вища його ефективність;
• в середині 60-х років тема компенсаторних механізмів, аналізованих переважно на фізіологічному рівні, поступово змінилася на проблему соціальної адаптації та реабілітації, суспільного буття дорослих з інвалідністю у широкому аспекті: здобуття подальшої освіти, професійне та особистісне самовизначення;
• крім внутрішньої модифікації традиційних галузей спеціальної психології у цей період формувалися і нові її напрямки, такі як психологія дітей із затримкою психічного розвитку, психологія осіб з патологією опорно-рухового апарату, закладаються основи логопсихології, психології дітей, що виросли в умовах материнської депривації, основи реабілітаційної психології та ін.;
• актуальними стають розробка та реалізація методів спеціальної психологічної підтримки дитини, підлітка, дорослої людини на всіх етапах його дорослішання та життя;
• на сучасному етапі в центрі уваги спеціальної психології знаходяться не так особливості психічного розвитку дітей з тими чи іншими порушеннями, скільки потреби конкретної дитини з проблемами у розвитку, у створенні оптимального освітнього маршруту, що дозволяє зберегти дитину в сім’ї, максимально інтегрувати у суспільство звичайних однолітків та забезпечити їй адекватну психологічну підтримку.

Question 44

Загальна характеристика психічного розвитку дітей з ЗПР

Answer 44

Порушення працездатності та поведінки. Порушення працездатності та поведінки більшою чи меншою мірою властиві всім дітям із ЗПР. Причиною цього явища є надлишкова виснаженість нервових процесів, їх інертність. У дітей із ЗПР дуже коротка тривалість продуктивної роботи – усього 15-20 хвилин, після чого наступає втома. одні діти стають млявими, сонними, інші, навпаки, стають непосидючими, багато розмовляють, не реагуть або негативно реагують на зауваження.
Особливості пізнавальної діяльності. Зазвичай діти із ЗПР не є допитливими. Задовольняються першою відповіддю на своє запитання й не проявляють наполегливості у процесі вирішення завдання, яке їх зацікавило. Інколи дитина ставить багато запитань, але всі вони одноманітні і свідчать не стільки про інтерес дитини, скільки про його обмеженість.
Сенсомоторний розвиток і чуттєве пізнання дійсності. У зв’язку з порушеннями центральної нервової системи опрацювання отриманої інформації від органів чуття відбувається менш успішно. Дітям із затримкою психічного розвитку буває складно відрізнити букви, особливо якщо вони подібні за формою; складно написати лист, тому ще це вимагає досить високого рівня просторової орієнтації, щоб розпізнати та відтворити графічне зображення букв, їх розміщення на сторінках зошита. Несформованість просторових уявлень зумовлює й те, що на початку навчання у школі діти із ЗПР ще невпевнено можуть розрізняти праву й ліву сторони, поняття «під, над, вище, нижче, далі, ближче, внизу, зверху».
Ососбливості мислення. Діти із ЗПР, розглядаючи предмети та явища, оперують значно меншою кількістю навчального матеріалу, ніж їх однолітки з типовим розвитком.
Пам’ять. Слабка пам’ять у дітей із ЗПР часто привертає увагу педагогів. Діти мають труднощі під час запам’ятовування букв і цифр, таблиці множення, віршів. Довільна і мимовільна пам’ять у дітей із затримкою психічного розвитку є слабкою.
Знання й уявлення про навколишній світ. Часто діти із ЗПР не знають родинних вуз, послідовності днів тижня, місяців, пір року тощо. Спостерігається брак системності знань.
Розвиток особистості. Окрім загальних проявів особистості дітей із ЗПР у них інколи проявляються такі риси, які зумовлюються хворобливими порушеннями функціонування нервової системи. На тлі надлишкової виснаженості, загальмованості нервових процесів у деяких дітей проявляються такі характеристики, як млявість, боязкість, плаксивість. Надлишкова збудливість, яка також пов’язана зі швидким виснаженням, веде до бурхливих реакцій до зауважень, до постійних конфліктів з товаришами, бійок. На порушення поведінки негативно впливає і мікросоціальне середовище, в якому ці діти виховуються, особливо їх положення в колективі, досвід неуспішності навчання в школі.

Question 45

Предмет логопсихології

Answer 45

особливості та закономірності психічного розвитку осіб мовленнєвими порушеннями первинного генезу.

Question 46

Об’єкт логопсихології як галузі психологічної науки.

Answer 46

особи з різними мовленнєвими порушеннями.

Question 47

Загальна характеристика психічного розвитку дітей з порушеннями інтелектуального розвитку.

Answer 47

• слабкість замикальних функції кори головного мозку (значно повільніше, ніж в нормі, формуються нові умовні зв’язки, які лежать в основі навчання і виховання);
• труднощі вироблення диференціації, їх мала стійкість (погана орієнтація в навколишньому, невміння застосовувати на практиці ті чи інші правила);
• слабкість, інертність нервових процесів (слабкість процесу збудження обумовлює погане замикання нових умовних зв’язків, слабкість гальмування призводить до поганої якості диференціації);
• порушення рівноваги процесів збудження і гальмування;
• зниження пластичності ЦНС.

Question 48

Формула НУШ:

Answer 48

• дитиноцентризм – педагогіка партнерства;
• компетентнісний зміст освіти;
• вмотивований і кваліфікований вчитель;
• сучасне освітнє середовище, інклюзивна освіта;
• наскрізний процес виховання, що базується на цінностях;
• нова структура школи;
• реальна автономія шкіл, забезпечення якості освіти;
• справедливе фінансування, рівний доступ.

Question 49

За концепцією школа поділена на 3 етапи:

Answer 49

початкова школа стартувала у 2018р. (триває 4 роки); базова школа стартує у 2022р. (триває 5 років); старша профільна школа стартує у 2027р. (триває 3 роки).

Question 50

Функції асистента вчителя: (5)

Answer 50

організаційні, навчально-розвивальні, діагностичні, прогностичні, консультативні.

Question 51

2 Основні міжнародні документи у галузі прав людини, міжнародне законодавство у сфері освіти дітей з особливими освітніми програмами:

Answer 51

Конвенція ООН про права дитини (20 листопада 1989)

Конвенція ООН про права людей з інвалідністю (13 грудня 2006)

Question 52

Причини афазії.

Answer 52

Афазію спричиняють:
- черепно-мозкова травма;
- ішемічні ураження (механізм гострого та хронічного ураження тканин);
- виникнення пухлини головного мозку;
- мозкові крововиливи;
- атеросклероз мозкових судин;
- перенесення запалених хвороб (менінгіт, менінгоенцефаліт).
Обов’ язково звертається увага на вік людини, котра отримала вищеописані ураження.

Question 53

Загальнофункціональні механізми мовлення.

Answer 53

1.мислення. Роль: у засвоєнні і використанні мовних знаків, котра відбувається за участі таких
розумових операцій, як аналіз, синтез, утворення за аналогією, перенос, генералізація.
2. Увага. Роль: створює і підтримує необхідний
рівень зосередженості.
3.Пам’ять.
Короткочасна (оперативна) пам’ять забезпечує утримання складної багатоопераційної структури
мовних дій: їхніх алгоритмів, відношень між головними і залежними компонентами речення, смислової
програми висловлювання тощо.
Довготривала пам’ять забезпечує запам’ятовування, збереження і відтворення мовних знаків,
їхніх значень, практичних правил їх сполучуваності в мові.
4.Сприймання. Роль: відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їхніх якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів.
5. Уява. Роль: створення людиною мовленнєвих образів.

Question 54

Дизартрія

Answer 54

порушеннями мовної сторони мовлення, пов’язане з органічним ураженням ЦНС, що характеризується недостатньою рухливістю мовленнєвої мускулатури.

Question 55

Анартрія

Answer 55

повна або майже повна відсутність звуковимови внаслідок паралічу мовно-рухових м’язів (тяжкий ступінь дизартрії).

Question 56

Організація та методика проведення уроків з формування звукової сторони мовлення у дітей з порушеннями мовлення

Answer 56

одним із провідних розділів програми на початковому етапі опанування рідної мовою є розділ «Вимова».
Основною метою розділу є формування у школярів чіткого, зрозумілого, виразного мовлення.
Основними завданнями уроків вимови є формування у дітей фонематичного сприймайння, фонематичних уявлень, постановка, автоматизація та диференціація звуків мови в усному мовлені дітей, корекція темпоритмічного та ритміко-інтонаційного аспектів мовлення, формування навичок звукового аналізу та синтезу. Вислана сторона усного мовлення включає в себе: артикулювання звуків та їх розрізнення; передачу звукоскладової структури слів; вимову слів, синтагм, речень; дотримання ритму, темпу, наголосу та інтонації.
Оволодіння правильною вимовою залежить від нормального функціонування моторних та сенсорних ланок мовленнєвого апарату.
Для того, щоб оволодіти правильною вимовою, дитина повинна чітко і правильно сприймати звуки мовлення на слух та мати достатньо підготовлений для їх вимовляння артикуляційний апарат, завдяки роботі якого утворюються одиниці вимови - артикулами.
Під формуванням правильної звуковимови розуміють оволодіння правильною артикуляцією звуків у поєднанні з розвитком слухового сприймання.
З цією метою використовують вправи на розвиток рухливості та чіткості рухів артикуляційного апарату. Сама розвиток кінестетичної та кінетичної основи артикуляційних рухів, їх динамічної координації є одним із важливих завдань як індивідуальних занять, так в уроків вимови.

Question 57

Особливості оволодіння дітьми категоріями морфології

Answer 57

Оволодіння дітьми морфологічними категоріями відбувається за рахунок засвоєння їх звукового позначення та предметно-синтаксичного значення (Є.Ф. Соботович). До 1 р. 8 міс. дитина оволодіває формою теперішнього часу, форма майбутнього часу є засобом для вираження бажаного, а форма минулого часу для дитини цього віку є вираженням того, що недавно відбулося. До 1 р. 10 міс. у мовленні дитини наявні невідмінювані іменники та форми дієслів 2-ої ос. одн. наказового способу (пісí, ді, дай). У період з 1 р. 10 міс. до 2 р. 1 міс. починається оволодіння граматичною системою словозміни, у результаті чого дошкільники відокремлено вживають знахідний відмінок із закінченням –у (ізьму йяйку), називний відмінок множини із закінченнями -и, -і (кісі (котики), дедики (ведмедики), іноді місцевий відмінок із закінченням –і (на стої (столі); суфікси пестливості (няцік (м’ячик). Паралельно з’являються граматичні форми дієслів теперішнього і минулого часу третьої особи однини (-е, -їть, -а) (іде, стоїть, їя (їла), перші зворотні дієслова (глаюся, миюся).
Прикметники ще не узгоджуються з іменниками, правильні форми зустрічаються лише у називному відмінку однини чоловічого і жіночого роду (О.М. Гвоздєв).

З дворічного віку поступово удосконалюється розуміння морфологічного складу слів.

Question 58

Особливості оволодіння дітьми числом

Answer 58

Разом із умінням диференціювати теперішній та минулий час дієслів, засвоюється категорія числа дійсного способу, особи (крім другої особи множини), а також іменникові суфікси -ок, -чик (зачик, гібок), давальний та орудний відмінки однини (-у, -і, -а, -ом, -ою) (кісі, вожкою (ложкою). Утворення форми множини є можливим лише у називному відмінку. Залишаються помилки на позначення роду минулого часу дієслів, прикметники вживаються переважно після іменників.

Question 59

Про розвиток словотворчості

Answer 59

о чотирьох років у мовленні яскраво проявляється власна словотворчість (киця – кіціки (кошенята), неологізми з використанням префіксів (наводнив – намочив). Найпоширенішими відмінковими закінченнями замінюються ті, що менше вживаються в мовленні. Іноді під час словозміни зберігається нерухомий наголос (слóн – у слóна) та основа (кінь – кíні (коні), наявні порушення узгодження прикметників з іменниками у середньому роді.

Question 60

Граматична будова мови та закономірності оволодіння нею в нормі

Answer 60

I етап. Вихідним моментом у розвитку речення є односкладне речення (1 р. 3 міс. – 1 р. 6 міс.). Різниця між словом, що позначає предмет і односкладним реченням полягає у тому, що останнє відображає ту або іншу нерозчленовану ситуацію, слово і речення тут функціонально не розмежовані. Поява в мовленні дитини односкладних речень свідчить про засвоєння нею першого граматичного узагальнення – предикативної функції слова.
II етап. Подальше ускладнення речення (1 р. 7 міс. – 1 р. 9 міс.) пов’язане з розвитком предметно-практичної діяльності дитини і розвитком її мислення .У 1 р. 9 міс. з’являються трислівні речення
Характерною рисою цього періоду є використання дитиною утворюваних нею у реченнях наступних форм слів :
а) нульових форм, наприклад, слова “баба”, “мама” можуть вживатися в значенні і “бабусин”, “мамин”;
б) слова вживаються у тій формі, у якій вони були сприйняті дитиною з мовлення навколишніх людей і не відповідають мовним нормам стосовно до речення утвореного самою дитиною. Наприклад, дитина чує речення “Хочеш молока?”, “Немає молока” і в цій же формі починає вживати у своїх власних висловлюваннях зазначене слово (“Ось мока” – замість “Ось молоко”);
в) як тотожні в мовленні вживаються різні форми слів: наприклад, “сиди, сидить, сидіти”, що дає підставу вважати, що на зазаначеному етапі дитина лише запам’ятовує готові форми частин мови, але не відокремлює їх, не усвідомлює їхнє значення.
Таким чином, аналіз процесу оволодіння дитиною граматичними знаннями (на рівні синтаксису) дозволяє виділити наступні операції, що забезпечують їхнє засвоєння:
I. На позамовному рівні.
1. Смислове структурування наочної ситуації, виділення в ній основних семантичних одиниць (виконавця дії, дію, об’єкт, на який спрямована дія).
2. Встановлення семантичних (смислових) відношень між виділеними елементами ситуації.
II. На мовному рівні.
1. Співвідношення виділених елементів ситуації з їхнім знаковим (мовним) позначенням, тобто відповідними словами.
2. Встановлення смислових значень відношень між словами (знаковими одиницями) і практичне засвоєння на цій основі синтаксичного значення слова у реченні та правил побудови і розуміння синтаксичних структур.
3. Диференціація або розрізнення в результаті цієї діяльності граматичних класів слів (у названому випадку диференціація іменників і дієслів).
III етап. У період розвитку від 1 р. 10 міс. до 2 р. 5 міс. дитина оволодіває виділення в слові граматичних морфем і засвоює категорії морфології, про що свідчить уміння утворювати словоформи за аналогією і, насамперед, наявність неправильних, тобто неіснуючих у мовленні дорослих сполучень основи з відповідною флексією.
III етап. У період розвитку від 1 р. 10 міс. до 2 р. 5 міс. дитина оволодіває виділення в слові граматичних морфем і засвоює категорії морфології, про що свідчить уміння утворювати словоформи за аналогією і, насамперед, наявність неправильних, тобто неіснуючих у мовленні дорослих сполучень основи з відповідною флексією (О. Гвоздєв). Засвоєння дітьми категорій морфології (числа, відмінка, роду, особи тощо) базується на оволодінні зовнішнім (звуковим) вираженням цих категорій і їхнім предметно-синтаксичним значенням. Це стає можливим за умови, якщо зміна в звучанні слова, яка вноситься морфемою, (наприклад, слон – слони) засвоюється дитиною і співвідноситься зі змінами в предметній дійсності.

Question 61

Діагностика дітей із алалією.

Answer 61

Під час проведення обстеження до уваги беруть фактори, що дозволяють виділити дітей з алалією з дітей, які страждають іншими порушеннями мовлення. При вивченні даного захворювання звертає увагу на різке обмеження або відсутність лепетання. Відсутність спілкування в ряді випадків батьками помилково розцінюється як прояв ліні або впертості.
У дітей замість мовлення розвиваються жестикуляція і міміка, які використовуються вибірково при емоційних ситуаціях спілкування.
Обстеження маленьких дітей з алалією, особливо, якщо вони маленькі і негативно налаштовані, продовжують одночасно з логопедичної роботою. Встановлюють, як він вступає в контакт, які в нього негативні реакції мовленнєвого і загального характеру, в чому саме вони проявляються і яким чином долаються. Звертають увагу, як дитина ставиться матеріалу і ходу занять, які його реакції на зміни ситуації. Крім того, відзначають відсутність або наявність критичного ставлення до свого стану, присутність у дитини бажання виправити свою промову і прагнення до спілкування.

Question 62

Методика логопедичної роботи з корекції ФФНМ у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Answer 62

В процесі навчання дітей з ФФНМ в умовах спеціального дитячого садка вирішують такі завдання:
• сформувати у дітей фонетичну систему мови, тобто уточнити і закріпити вимову збережених звуків, а також виправити вимову порушених звуків;
• розвивати у них повноцінний фонематичний слух і сприймання, тобто за допомогою спеціальних прийомів навчити дітей розрізняти звуки на слух, запам’ятовувати і відтворювати ряди звуків і складів;
• сформувати навички звукоскладового аналізу і синтезу, тобто вміння ділити слова на склади і звуки, послідовно аналізувати їх, проводити зворотні операції: складати склад зі звуків, а слово — зі складів (синтез);
• на основі аналітико-синтетичної діяльності забезпечити засвоєння дітьми деяких елементів грамоти.

Question 63

Функціональна дислалія

Answer 63

вид неправильної звуковимови, при якому немає ніяких дефектів артикуляційного апарату, тобто немає ніякої органічної основи.

Question 64

Причини функціональної дислалії

Answer 64

1) неправильне мовленнєве виховання дитини в родині, коли дорослі протягом довгого часу „сюсюкають” з малюком, в результаті чого затримується розвиток правильної звуковимови;
2) за наслідуванням, коли малюк наслідує спотвореній звуковимові дорослих членів сім’ї, або спілкується з молодшими дітьми, у яких ще не сформувалася правильна звуковимова;
4) педагогічна занедбаність, коли мовлення дитини не піддається необхідному впливу дорослих, що гальмує нормальний мовленнєвий розвиток;
5) недорозвиток фонематичного слуху, коли у дитини спостерігаються ускладнення в диференціації звуків, що розрізняються між собою тонкими акустичними ознаками.
6) недостатня рухливість органів артикуляційного апарату, яка може бути викликана й невмінням дитини утримувати язик в потрібній позиції або швидко переходити від одного руху до іншого.
7) Двомовність в сім’ї.

Question 65

Формування фонематичної сторони мовлення в онтогенезі

Answer 65

Як тільки дитина з’являється на світ вона починає кричати.
У два –три місяці у дитини виникають артикулюючи звуки.
Дитина вимовляє голосні звуки, які у мові дорослих відсутні. У процесі розвитку ці звуки зникають, заміняються повноцінними голосними.
На третьому місяці життя Виникають приголосні звуки г-г-г, б-у, в-і, і т.д. у відповідь на заохочення дитина активізує гуління.
У даному віці відбувається первинний розвиток фонематичного слуху: дитина прислуховується до звуків, відшукує джерела звуку, повертає голову до того, хто говорить.
В чотири –п’ять місяців звуки стають членороздільними, набувають елементи слова, дитина оволодіває складами, первинними коренями слова: ма, па, га , фу і т.д. Це період лепету.
У період від трьох до шести місяців гуління перетворюється у вимову ланцюга звуків каскадом: аль-ле-е ли-аги-аи
Сьомий восьмий місяць. У цей період виникає наслідування. За свідченнями Г.Л. Розенгард –Пупко, у період від шести місяців процес зорового сприйняття будується на основі наслідування процесу зорового сприйняття дорослого. Виникає спільне розглядання, коли очі дитини пильнують за рухами очей дорослого. Це дуже важливий етап розвитку розуміння мови, особливо якщо у цей процес включити слово – назву предмета, який розглядають .
На дев’ятому – десятому місяці виникає модульований лепет. Дитина здатна, наслідуючи, вимовляти ланцюжки повторюваних складів. У цей час важливо заохочувати до лепету, так як вона вже здатна копіювати інтонацію. Голосом малюк виражає свої потреби і емоції.
До одного року дитина добре вимовляє прості по артикуляції звуки: голосні –а, у, і і приголосні – п, б, м, н, т, д, к, г.
До кінця першого року Встановлюється розуміння почутого слова. Здатність розуміти мову проявляється раніше, ніж здатність активно її використовувати.
На другому році життя діти починають активно вимовляти звука [е], [и], [і]., але тверді приголосні у них звучать як м’які - ть,дь,сь,зь. У них зростає здатність до наслідування мови дорослих, інтенсивно розвивається розуміння мови інших. У цей час дитина починає активно і самостійно використовувати прості по структурі слова.
На третьому році життя рухливість артикуляційного апарату підвищується, але вимова дитини ще не відповідає нормі. У цьому віці дитина намагається наблизити свою вимову до загально прийнятої, складні по артикуляції звуки вона замінює простими. Наприклад, звук ц замінюються звуком ть або сь, звуки ч ,щ – звуками ть, сь –відповідно, звуки – л, р, звуком ль або й, шиплячи й тверді свистячи – ть, дь.
До трьох років чітко вимовляються губно-зубні – ф , в, фь, вь.
Фонематичне сприйняття в цей час вже добре розвинуте: діти вже майже не змішують слова близькі по звучанню, намагаються зберегти складову структуру слова.
На четвертому році життя З’являються тверді приголосні, шиплячи звуки, правильно вимовляються складні слова. В цей час діти замічають помилки у вимові інших, легко розрізнять близькі по вимові звукосполучення і слова, тобто у них відбувається подальший розвиток фонематичного сприйняття.
На п’ятому році життя у дітей збільшується рухливість артикуляційного апарату. Більшість дітей правильно вимовляють шиплячи звуки, синорні – л, р, р. У простих словах діти чітко вимовляють дані групи звуків, а у складних і малознайомих – замінюють.
Фонетичні процеси у дітей до п’яти років .удосконалюються: вони впізнають звук у потоці мови і можуть підібрати слово на заданий звук, розрізняють підвищення чи зниження гучності мови та уповільнення чи прискорення темпу.
До шести років діти здатні правильно вимовляти всі звуки рідної мови і слова різної складової структури. Завдяки добре розвиненому фонематичному слуху дитина може виділяти склади або слова з заданим звуком із групи інших слів, диференціювати близькі за вимовою фонеми.

Question 66

Яка форма ринолалії:

органічні зміни в носовому просторі, або функціональні розлади піднебінно-глоткового змикання (наприклад, підвищений тонус м’якого піднебіння), тобто ізолюється носова порожнина від ротової.
Розрізняють: передню закриту ринолалію, що виникає за хронічної гіпертрофії слизової носа (в основному задніх відділів нижніх раковин), у разі поліпів у носовій порожнині, викривлення перегородки носа, пухлин у носовій порожнині; задню закриту ринолалію, яка найчастіше є наслідком великих аденоїдних розрощень або носоглоткових поліпів унаслідок фіброми чи інших пухлин.

Answer 66

Закрита форма ринолалії

Question 67

Яка форма ринолалії:

Вроджена органічна відкрита ринолалія зазвичай є наслідком: а) природжених незрощень м’якого та твердого піднебіння, закороткого м’якого піднебіння, відсутності або роздвоєння субмукозної (прихованої) щілини; б) парезів і паралічів м’якого піднебіння в разі ураження язикоглоткового і блукаючого нервів.

Answer 67

Відкрита форма

Question 68

Яка форма ринолалії:

вада мовлення зумовлена парезом м’якого піднебіння (одно- або двобічним), змінами, які відбуваються у глотці через її травми і пухлини, порушенням контролю за власним мовленням у разі зниження слухової функції або наслідуванням назальному мовленню.
Набута відкрита органічна ринолалія виникає в разі перфорації твердого і м’якого піднебіння внаслідок черепно-мозкової травми або у разі розвитку остеомієліту, рубцевих змін, поранень, тиску пухлини тощо, тобто порушуються цілісність і рухомість твердого і/або м’якого піднебіння.

Answer 68

функціональна відкрита ринолалія

Question 69

Яка форма ринолалії:

Найтиповішим є поєднання закороткого м’якого піднебіння, підслизового його незрощення та аденоїдних вегетацій. У таких випадках аденоїди будуть перешкодою для проникнення повітря через носові ходи.

Answer 69

Змішана ринолалія

Question 70

який мозковий центр відповідає за

• керування м’язами язика і губ
• керування гортанню і голосовими зв’язками
• керування дихальною мускулатурою

Answer 70

центр Брока

Question 71

слуховий центр мовлення, котрий розпізнає власне мовлення і мовлення інших людей - це

Answer 71

центр Верніке

Question 72

центр, котрий створює структуру фраз і речень - це

Answer 72

асоціативний центр

Question 73

є періодичним розривом мовленнєвого кола, що викликає нестабільну його роботу. Мовленнєве коло періодично розривається внаслідок не однакової швидкості роботи мовленнєвих центрів

наивається

Answer 73

заїкуватість

Question 74

Напрями логопедичної роботи з формування та розвитку словника.

Answer 74

1. Розширення обсягу словника
   (при І рівні ЗНМ: звукові комплекси “ту-ту”, “му-му” - назви близьких людей “мама”, “тато” - назви простих імен предметів “Вова”, “вата”, “Оля” - вираження прохань та побажань “на”, “дай” - наслідування музичним інструментам “бом-бом”, “ля-ля”)
   Дієслівний словник розширюються у такій послідовності: продуктивні дієслова(що означають рухи), стани людини, рухи тварин - за темами (“Професії людей”, “Хто як голос подає?”
2. Формування структури значення слова

• Навчання дитини навички диференціювати значення слів на основі ознак протиставлення, подібності, аналогії.
• Уточнення контекстуального значення (біжить хлопчик, біжить струмочок, біжить час)
  3. Розвиток лексичної системності та семантичних полів
  І етап - групування слів слів за тематичними ознаками
  ІІ етап - диференціація слів всередині семантичного поля, на основі протиставлення, аналогії (н-д: у іграх “Четвертий зайвий”, “Розклади картинки за подібністю”)
  *Семантичне поле - сукупність лексичних одиниць(слів/словосполучень…), об’єднаних спільністю змісту. Групування відбиває понятійну/предметну/функціональну подібність тих чи інших понять.

4. Формування парадигматичних та синтагматичних зв’язків слів
   Синтагматичні зв’язки
   Передбачає точне використання слова у мовленнєвому потоці, утворюючи словосполучення та речення.З дітьми з порушеннями мовлення починають з двохкомпонентних словосполучень формату “дієслово + іменник”/”прикметник + іменник”. Прислівникові конструкції є складнішими для засвоєння.
5. Розвиток словотворення
   Для цього дитину знайомлять з організацією системи продуктивних словотворчих моделей/морфологічною частиною мови. Спочатку вивчається значення морфем (Н-д: їхав - ВИїхав - ПОїхав - ПЕРЕїхав). Вчимо оперувати іменниками, прикметниками та дієсловами.
6. Уточнення граматичного значення слова
   Вчити групувати слова за граматичним значенням (родом, частиною мови, числом, відмінком, живий чи неживий…)
   Дітям пропонується відповісти на запитання, підібрати питання на слово.

Question 75

ЩО САМЕ ВХОДИТЬ В КОМПЛЕКСНУ ОЦІНКУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Answer 75

оцінка фізичного розвитку дитини – визначення рівня її загального розвитку, відповідності віковим нормам, розвитку дрібної моторики, способу пересування тощо;
• оцінка мовленнєвого розвитку дитини – визначення рівня розвитку та використання вербальної/невербальної мови, наявності мовленнєвого порушення та його структури;
• оцінка когнітивної сфери дитини – визначення рівня сформованості таких пізнавальних процесів: сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага;
• оцінка емоційно-вольової сфери дитини – виявлення її здатності до вольового зусилля, схильностей до проявів девіантної поведінки та її причин;
• оцінка освітньої діяльності дитини – визначення рівня сформованості знань, умінь, навичок відповідно до освітньої програми чи основних критеріїв формування вмінь і навичок дітей дошкільного віку.

Question 76

11 інклюзивних цінностей

Answer 76

⚡️Рівність усіх учасників освітнього процесу

⚡️Права людини, які виражають її рівноцінність

⚡️Можливість повноцінної участі всіх у житті закладу

⚡️Повага до різноманітності

⚡️Спільнота як цінність
У її основі — співпраця в дусі колегіальності та солідарності.

⚡️Сталий розвиток

⚡️Відсутність насильства

⚡️Довіра

⚡️Чесність

⚡️Співчуття

⚡️Оптимізм

Question 77

організація операції контролю в процесі регуляції діяльності у дитини

Answer 77

Операція контролю має складну структурну організацію. Її нормальне виконання можливе лише за умов сформованості еталону контролю (того, з чим порівнюється результат дії), операції порівняння виконаної дії та її результатів із заданим зразком (еталоном), контрольної дії (пошук помилки) та механізмів визначення, виділення і корекції помилки (В.В. Тищенко). Порушення будь-якої ланки цієї операції може викликати збій у функціонуванні всієї мовленнєвої системи.
Таким чином, письмо є складною за структурою формою мовленнєвої діяльності, що вимагає залучення великої кількості операцій та залучення різних мозкових областей, кожна з яких робить свій специфічний внесок. Опанування процесом письма можливо лише за умови досягнення дитиною високого рівня фізичного, психічного, мовленнєвого та інтелектуального розвитку, який називають станом “шкільної зрілості”.

Question 78

Формування готовності до навчання грамоти у дошкільників із недостатнім рівнем розвитку передумов письма.

Answer 78

• Усне мовлення
• Функції і операції зорової модальності, оптико-просторові уявлення. Орієнтування в просторі є комплексним процесом і складається з симультанного зорового сприймання, диференційованих рухів очей, вестибулярного аналізу і синтезу, а також кінестетичних сигналів, що йдуть від ведучої руки, забезпечуючи асиметричність у сприйманні простору (О.Р. Лурія).
• Навичка символізації
  За свідченнями О.М. Корнєва, для засвоєння символічного позначення фонем у дітей має бути сформованою також навичка символізації. Її засвоєння відбувається на основі розвитку у дитини здібностей до символізації більш широкого плану: символічної гри, образотворчої діяльності та ін.