Основи психології та соціології Flashcards
1
Q
Психіка це
A
суб’єктивний відбиток об’єктивної дійсності в нервовій системі людини, на основі якого регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем
2
Q
є об’єктом вивчення психології
A
Психіка
3
Q
Основні функції психіки
A
Відображення та регуляція
4
Q
психічні процеси
A
пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення, пам’ять і уява), емоційні і вольові
5
Q
об’єктом соціології є
A
суспільство
6
Q
A
7
Q
Предметом соціології
A
соціальне життя суспільства, закони і закономірності функціонування і розвитку суспільства, соціальних суб’єктів. Тобто, соціальна взаємодія
8
Q
соціологія виконує різноманітні функції
A
теоретико-пізнавальна, практично-політична та ідейно-виховна.
9
Q
Одним із перших поняття «душа» ввів та намагався описати його структуру і сутність
A
Геракліт Ефеський
10
Q
Демокріт
A
в основі світобудови лежать прості неподільні атоми. Душа також складається з атомів.
11
Q
Сократ (470-399 рр. до н.е.) вважав, що основною властивістю душі є
A
мислення, розум
12
Q
Платон (427-347 рр. до н.е.) виходив із того, що Космос
A
жива істота
13
Q
Аристотель (384-322 рр. до н.е.) у знаменитому трактаті «Про душу»
A
душа - окрема сутність
14
Q
Дж. Уотсон перший представник
A
бехівеоризму
15
Q
Бехтерев
A
- Об’єктивна рефлексологія: розробив теорію рефлексології, за якою поведінка організму – це реакція на подразники зовнішнього середовища. Він стверджував, що рефлекси – це основний механізм, що регулює діяльність організму.
- Розробка методів вивчення мозку: Бехтерев проводив численні анатомічні та фізіологічні дослідження мозку, спрямовані на вивчення його структури і функціонування.
16
Q
Рання соціологія (XIX століття)
A
Огюст Конт, Герберт Спенсер та Еміль Дюркгейм
17
Q
Класична соціологія (кінець XIX – початок XX століття)
A
Макс Вебер, Карл Маркс та Георг Зіммель
18
Q
Ісідор Марі Огюст Франсуа Ксав Конт родоначальник
A
позитивізму
19
Q
за Контом, соціологія будується за принципом
A
природничих наукових дисциплін, на фундаменті виявлених законів, зв’язків між явищами, що повторюються
20
Q
О.Конт каже що соціологія має вивчати
A
суспільство як систему
21
Q
Герберт Спенсер родоначальник
A
еволюціонізму
22
Q
Герберт Спенсер каже, що природній стан людини це
A
агресивність
23
Q
На думку представників соціологічного психологізму, надмірна натуралізація
A
не дозволяє враховувати найважливіший чинник суспільного буття — роль людської психіки і свідомості
24
Q
Е. Дюркгайм за природничу чи соціальну форму соціології?
A
Відходить від позитивізму, зберігаючи з його постулатів лише формальні вимоги до побудови соціології за аналогією до природознавства
25
на думку Е. Дюркгайма, соціальна реальність
вища за індивіда
26
М. Вебер: суб'єктом соціальних дій є
індивід
27
Ґ. Зіммель: суспільство це
втілення міжособистісних взаємодій людей
28
Ф. Тьонніс важливий, бо
чи не вперше в історії соціології ставить у центр свого дослідження соціальні спільноти в їхньому історичному розвитку, показує їхню величезну роль як для суспільства, так і для окремої людини
29
Парсонс вважав за необхідне вироблення
суперзагальної теорії, яка б мала всеохопний характер.
30
Мертон дотримувався думки, що потрібні теорії,
які б займалися вивченням конкретних проблем суспільного життя, мали тісний зв’язок з емпірикою, дали їм назву “теорії середнього рівня”
31
Позитивізм – це філософська течія, представники якої єдиним джерелом знання вважали
емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філософських знань
32
Основний принцип “соціальної статики” Конта
взаємозалежність індивіда і суспільства; для їх оптимального співвідношення потрібні загальна згода, консенсус, що і є основою рівноваги соціальної системи.
33
Конт: ___ є основною і найстабільнішою клітиною соціального організму.
сім'я
34
Підхід Конта до соціології було поділено на два основних розділи
соціальна статика та соціальна динаміка.
35
Соціальна статика
Цей розділ досліджує закони, які визначають умови існування та стабільності суспільства. В основі соціальної статики лежить вивчення тих структур та інститутів, які забезпечують порядок в суспільстві.
36
Соціальна динаміка.
У цьому розділі Конт досліджував закони розвитку суспільства. Його основна ідея полягала в тому, що суспільства проходять через три основні стадії розвитку: теологічну, метафізичну та позитивну.
37
Конт: суспільства проходять через три основні стадії розвитку
теологічну, метафізичну та позитивну.
38
Ґюстава Лебон: психологія
натовпу
39
Лебон: сучасна йому цивілізація є продуктом
інтелектуальної творчої еліти, але життя європейського суспільства на порозі XX ст. знаменує собою початок якісно нового етапу розвитку: на заміну «ери еліти» приходить «ера натовпу», «ера маси».
40
Лебон: Усі натовпи він поділяє на дві великі групи
«різнорідні» (або гетерогенні, на зразок вуличних натовпів, які збираються стихійно і випадково на місці якоїсь події: аварії, зіткнення автомобілів, нещасного випадку та ін.) і «однорідні» (або гомогенні, на кшталт релігійних сект, східних каст або класів)
41
Габріель Тард винайшов теорію
наслідування
42
Тард ставить у центр свого дослідження
індивіда, а суспільство розглядає як продукт взаємодії індивідів.
43
Тард: Кожна людина — унікальна самобутня
монада
44
Герберт Спенсер родоначальник
еволюціонізму, ідеї якого користувалися великою популярністю в кінці XIX століття, засновник органічної школи в соціології; ідеолог лібералізму, ввів поняття “соціального інституту”.
45
Спенсер вважав, що економічна конкуренція в промисловому типі суспільства
виконує форму природного добору
46
Спенсер виділив два основних типи суспільства
військове і промислове
47
Інтеракціонізм
процес соціальної взаємодії, аналіз якого необхідний для розуміння соціальної поведінки окремої людини, якими засобами здійснюється і регулюється процес соціальної інтеракції.
48
Основні напрямки інтеракціонізму:
Символічний інтеракціонізм (Мід, Блумер, Кун);
Рольові теорії;
Теорії референтної групи.
49
Чарльз Хортон Кулі
американський соціолог, представник символічного інтеракціонізму, творець теорії «дзеркального я», завдяки якій вчений прагнув подолати протиставлення індивіда і суспільства
50
Теорія «дзеркального Я» (Кулі)
теорія, згідно з якою самосвідомість і ціннісні орієнтації індивіда як би дзеркально відображають реакції на них оточуючих людей.
51
Засновником теорії символічного інтеракціонізму
Джордж Герберт Мід
52
Джордж Герберт Мід: пріоритет
соціального над індивідуальним
53
Як стверджує Д. Г. Мід, мова
дозволяє нам стати самосвідомими істотами — усвідомити нашу власну індивідуальність, а ключову роль у цьому процесі відіграє символ — річ, котра підмінює собою щось інше (певний предмет).
54
«самість»
Д. Г. Мід - здатність людей уявляти себе об’єктами своєї власної думки, що забезпечує перетворення зовнішнього соціального контролю на самоконтроль.
55
Д. Г. Мід розрізняє два аспекти формування самості:
Я (англ. I) — це те, що я думаю про інших і про себе, це мій внутрішній світ.
Мені (англ. Me) — це те, що, на мою думку, про мене думають інші, це моя зовнішня соціальна оболонка, як я її собі уявляю.
56
Мід особливу роль приділяв
жестам
57
Крім Фройда, представниками психоаналізу є
Карл Юнг, Альфред Адлер, Карін Хорні, Еріх Фромм.
58
Id (Воно)
неусвідомлюване. Воно є джерелом енергії, яка утворюється з метаболічних процесів, що виникають у вигляді неусвідомлених, сліпих потягів, інстинктів, які підштовхують особу до їх заспокоєння (винагородження) згідно з принципом приємності.
59
Еgo (Я)
свідомість людини, що виступає як регулятор. Свідомість власного організму зберігає її в пам’яті. Вона пригнічує інстинкти і потяги відповідно до умов соціального середовища й організує дії в інтересах самозбереження.
60
Superego (Над-я)
носій моральних норм, принципів, стандартів, заборон і заохочень, засвоєних особистістю несвідомо у процесі виховання, сприйняття культури. Виконує функцію критики і виявляється як совість.
61
Альфре́д Адлер
основоположник індивідуальної психології
62
Почуття неповноцінності
визначають психічний розвиток людини (Адлер)
63
Карл Юнг
засновник аналітичної психології.
64
За К. Юнгом, психіка людини має три рівні:
свідомість
особисте несвідоме
колективне несвідоме.
65
Сутність аналітичної психології Юнга полягає
в зборі та аналізі глибинної мотивації особистості, заснованої на утриманні несвідомої сфери особистості. Вчення Юнга базується на уявленні про колективне несвідоме — зборах культурних, релігійних та історичних образів.
66
колективне несвідоме
(Юнг) утворюється із слідів пам’яті, що залишається від усього минулого людства і впливає на особистість людини, визначає її поведінку з моменту народження.
Колективне несвідоме утворюється з різних рівнів, які визначаються загальнолюдською, національною та расовою спадщиною.
67
К. Юнг зарахував до архетипів основні складові структури особистості, виділяючи такі елементи
Персону, Его, Тінь, Аніму (у чоловіків), Анімус (у жінок) і Самість.
68
Персона (Юнг)
це візитна картка “Я”, це та частина нашої особи, яку ми показуємо світу, якими ми хочемо бути в очах інших людей.
69
Его (Юнг)
центр свідомості, і тому відіграє основну роль у свідомому житті: створює відчуття усвідомленості і послідовності наших думок та дій, відповідальне за зв’язок свідомого і несвідомого.
70
Тінь (Юнг)
центр особистого несвідомого, куди входять бажання, переживання, тенденції, що заперечуються індивідуумом як несумісні з існуючими соціальними стандартами.
71
Аніма (у чоловіка) або Анімус (у жінки)
частини душі, які відображають інтерсексуальні зв’язки, уявлення людини про протилежну стать.
72
Самість (Юнг)
архетип цілісності особистості, самість об’єднує свідоме і несвідоме, що взаємно доповнюють одне одного до цілісності.
73
Макс Вебер
вважається засновником розуміючої соціології і теорії соціальної дії.
74
Соціальна дія
найважливіше поняття теоретичної соціології, введене в соціологію М. Вебером, який основною ознакою соціальної дії вважав осмислену орієнтацію його суб’єкта на іншого, у відповідь на реакцію з боку інших учасників взаємодії.
75
Вебер вирізняє чотири типи соціальної дії:
* традиційну (визначається звичкою);
* афективну (визначається емоціями і почуттями);
* ціннісно-раціональну (визначається свідомою вірою у певну етичну,
естетичну, релігійну тощо цінність поведінки незалежно від її успіху);
* цілераціональну (визначається очікуванням певної поведінки інших людей і використанням цього очікування як засобу для досягнення
76
Відповідно до трьох головних мотивів підкорення й слухняності Вебер розрізняє три чистих типи легітимного панування:
легальне (існує в сучасних для М. Вебера буржуазних країнах таких, як Англія, Франція, США; базується на пануванні закону);
* традиційне (існувало переважно у традиційних давніх суспільствах; ґрунтувалося на традиційних діях, обрядах та звичаях певної поведінки за відсутності формального права і законів); Саме цей тип панування, обумовлений звичками та вірою в законність давніх порядків, Вебер вважає ідеальним.
* харизматичне (засноване на харизмі, тобто підкореності певним надординарним властивостям героїв, вождів, великих полководців, пророків і провидців, як-от Будда, Ісус, Магомет, Александр Македонський, Цезар, Наполеон).
77
Хто заклав концепт багатомірної стратифікації
М. Вебер
78
Еміль Дюркгайм
Вважав соціологію, як науку про соціальні факти. Тобто центральним поняттям та предметом соціології, на думку Дюркгейма, є соціальний факт.
79
Еміль Дюркгейм є автором концепції, де виділяє такі історичні типи суспільства
суспільство органічної (індустріальної) та механічної (традиційної) солідарності.
80
Е. Дюркгайм стверджує, що нормальний стан суспільства
повинен базуватися на професіоналізації, спеціалізації функцій, розвинутому економічному плануванні.
81
Ненормальний стан суспільства він пов’язує
зі зростанням суперечностей між працею і капіталом, анархією виробництва
82
Дюркгайм: хвороби капіталізму
аномію, саме Дюркгейм ввів це поняття, як і поняття девіація – дезінтеграцію суспільства й особи, брак чіткої моральної регуляції поведінки індивідів
соціальну нерівність
нестримну конкурентну боротьбу
класові конфлікти тощо.
83
Дюркгайм: три типи самовбивств
1. Егоїстичне:
– Виникає через розрив соціальних зв’язків між індивідом і групою.
– Людина відчуває відчуженість, коли втрачає зв’язок із суспільством.
– Основна причина: послаблення внутрішніх зв’язків з групою.
2. Альтруїстичне:
– Протилежність егоїстичному.
– Людина відчуває занадто сильний зв’язок з групою, що поглинає її індивідуальність.
– Основна причина: недостатній розвиток індивідуалізму.
3. Анемічне:
– Виникає через соціальну дезорганізацію, коли люди не можуть пристосуватися до нових умов.
– Особливо актуальне під час криз та соціальних потрясінь.
– Основна причина: неурегульована людська діяльність і супутні їй страждання.
84
Вільфредо Парето у соціальній дії та поведінці особистості вбачає перевагу
нелогічних вчинків, які є в його концепції результатом не свідомих міркувань, а чуттєвого стану людини, продуктом ірраціонального
85
"резидуї" придумав
Парето
86
Деривації
основа логічних соціальних дій (Парето)
87
Джейкоб Леві Морено
його робота привела до розвитку двох важливих понять: соціометрії і психодрами.
88
Соціометрія
це метод вивчення міжособистісних відносин і соціальної структури групи.
89
Морено вважав, що в історії людства існує три типи революцій
християнський, марксистський та соціометричний.
90
Морено: Соціометрична революція повинна здійснюватися
початися зі зміни психології та свідомості людей з послідовним перегрупуванням у просторовому відношенні величезних мас людей відповідно до їх симпатій та антипатій.
91
Неофройдизм
Е. Фромм
92
Е. Фромм, на відміну від З. Фройда
вважає людину одвічно соціальною істотою, тому для нього ключова проблема — не розкриття механізму задоволення окремих інстинктів, а ставлення індивіда до світу і подібних до себе.
93
Ерік Еріксон
неофройдист, вважав, що соціальне оточення, включаючи сім’ю, школу, спільноту та культуру, впливає на формування особистісних ідентичностей та розвиток особистості протягом життя від народження до смерті.
94
Класичний біхевіоризм це
психологічний напрям, який зосереджується на вивченні зовнішнього поведінкового вияву і відповідей на зовнішні подразники.
95
Представники класичного біхевіоризму
Джон Б. Уотсон, Іван Павлов та Б.Ф. Скіннер
96
Джон Б. Уотсон
пропагував ідею, що поведінка формується в результаті навчання та досвіду. Він підкреслював важливість зовнішнього середовища в формуванні поведінки та відкидав внутрішні психічні процеси, такі як свідомість, як необ’єктивні.
97
Б.Ф. Скіннер
розвинув теорію оперантного умовнення. Він вважав, що поведінка виникає як результат нагород і покарань, що надаються після дій організму
98
Необіхевіоризм представлений
Бандурою.
99
Альберт Бандура вважав, що поведінка людини
не може бути повністю пояснена лише зовнішніми стимулами та реакціями на них
100
Гуманістична психологія: представники
Маслоу, Франкл, Ялом, Роджерс
101
Генетична психологія представник
Піаже
102
Карл Роджерс
розробив теорію клієнтського підходу, який наголошує на значенні взаємовідносини між клієнтом та психотерапевтом.
103
Віктор Франкл
Франкл вважав, що основна мотивація людини полягає в пошуку особистого значення та життєвої цілі.
104
Основна ідея генетичної психології Піаже полягає в тому, що діти
активно взаємодіють з оточуючим світом та будують свої знання через процеси сприйняття, мислення та розв’язування проблем
105
Періоди розвитку дитини за Піаже
Сенсомоторний період (від народження до 2 років):
Пропорційний період (від 2 до 7 років):
Конкретно-операційний період (від 7 до 11 років):
Формально-операційний період (від 11 років і старше).
106
Піаже Сенсомоторний період
(від народження до 2 років): На цьому етапі діти взаємодіють з оточуючим світом через сприйняття та рухи. Вони розвивають навички координації рухів, формують предметну постійність і навчаються вирішувати прості проблеми.
107
Піаже пропорційний період
(від 2 до 7 років): На цьому етапі діти розвивають здатність до символічного мислення, використовують уявлення та мову для представлення об’єктів і подій. Вони також розвивають егоцентризм і ще не розуміють точку зору інших людей.
108
Піаже конкретно-операційний період
(від 7 до 11 років): На цьому етапі діти розвивають логічне мислення та здатність до конкретних операцій.
109
Піаже формально-операційний період
(від 11 років і старше): На цьому етапі діти набувають здатність до абстрактного мислення та системного мислення.
110
Толкотта Парсонс представник теорії
Структурно-функціональної
111
Основні принципи теорії Парсонса є
структуру, функцію, норми, ролі та соціальну інтеграцію.
112
Функціональний аналіз Мертона базувався на ідеї
соціальні явища і інститути виконують певні функції, які сприяють забезпеченню стабільності та збереженню суспільства.
113
Мертон визначив соціологічні теорії середнього рівня як
аналіз груп, організацій, інституцій та підсистем, які впливають на поведінку та діяльність індивідів у суспільстві. Він розглядав цей рівень як міжпосередницьку ланку між макро- та мікро-соціологією, де з’ясовується, як суспільні структури та процеси впливають на індивіда та його дії.
114
Альфред Шютц представник
феноменологічної теорії
115
Життєвий світ (Шютц)
охоплює сукупність суб’єктивних переживань, знань, значень та впливів, які впливають на сприйняття та тлумачення соціального середовища.
116
Життєсвіт (Шютц)
це безпосередня реальність, з якою стикається людина
117
Просторова структура життєсвіту за Шютцем
Соціальне оточення: Має тенденцію до розширення, а також тенденцію до конституювання соціального світу за межами тілесної закріпленості просторової безпосередності (за допомогою технічних засобів та розуму – ми можемо спілкуватись через книги поза часом, інтернетом – поза простором, піти з лекції подумки кудись деінде. Особливо це зростає за умов інформаційних змін).
Попередній світ – це світ наших попередників: шанування батьків, історії. Сьогодні в нас є дискурс про коріння українців, що ми є аріями, що ми є частиною руського народу. Сьогодні є актуальним питання хто ми такі і звідки ми? Структура життєсвіту полягає в тому, що ми переживаємо попередність, що зберігається в нашій пам*яті. Все що відбувається в індивідуальному житті теж залишаються в «Попередньому світі». Згадати лише Фрейда і його вчення про корені з дитинства. Тут формуються Ми- і Вони-стосунки.
Наступний світ. Тут теж є Ми-стосунки. Тут про те, що нас чекає в майбутньому, через те, що ми робиться в сучасному
Співсвіт (MitWelt) – співіснування разом.
118
Шютц соціальне оточення
Має тенденцію до розширення, а також тенденцію до конституювання соціального світу за межами тілесної закріпленості просторової безпосередності (за допомогою технічних засобів та розуму – ми можемо спілкуватись через книги поза часом, інтернетом – поза простором, піти з лекції подумки кудись деінде. Особливо це зростає за умов інформаційних змін).
119
Шютц попередній світ
це світ наших попередників: шанування батьків, історії. Сьогодні в нас є дискурс про коріння українців, що ми є аріями, що ми є частиною руського народу.
120
Шютц наступний світ
Тут теж є Ми-стосунки. Тут про те, що нас чекає в майбутньому, через те, що ми робиться в сучасному
121
Співсвіт (MitWelt)
співіснування разом.
